Не треба бути інженером чи агентом 007, щоб розуміти: ніхто не знає про громадянина більше, ніж його автомобіль. Але треба бути або першим, або другим, щоби перешкодити машині зливати цю інформацію "на сторону". А ви ніколи не замислювались про це?
Про те, які дані про вас збирає ваш автомобіль і куди вони потім потрапляють, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Головне
Схоже, все почалося ще в середині нульових, коли автовиробники всерйоз заговорили про системи телеметрії на борту автомобілів.
Мовляв, машина буде сама передавати офіційному дилеру технічні дані про свій стан. Щоби сервіс вчасно помітив назріваючу несправність, попередив про неї власника і підготувався до його візиту.
Далі - більше. Всередині 2010-х виробники почали розповідати вже про "підключені" автомобілі (Connected cars) - в сенсі підключення до мобільного інтернету. Неначе теж з добрими намірами: будувати раціональні маршрути, дізнаватись погоду, готувати плейлісти…
А сьогодні в угоді про купівлю автівки клієнт може прочитати (якщо догортає до надцятої сторінки з дрібними літерами), що його нова машина буде збирати:
Саме в таких виразах у заводській документації часто подається характер інформації, що збирається. Формулювання не завжди чіткі, але масив даних може бути величезним.
А ще частина марок повідомляє, що на основі зібраної інформації машина (чи сервер, куди вона зливає дані) створює "висновки". Тобто схоже, що хтось малює повний портрет водія та його пасажирів.
Так сталося, що майже кожне сучасне авто має повний набір шпигунського обладнання:
Більше того, архітектура бортових систем в наш час така, що мало не кожна дія людей в салоні проходить через електронні блоки автомобіля.
А значить, можуть бути зафіксовані і такі дрібниці, як: налаштування мікроклімату, відкриття дверей і вікон, активація фар, використання треків мультимедіа, вибір радіохвилі тощо.
Крім того, водій і пасажири самі допомагають поповнити базу даних про себе, даючи машині дозвіл на вхід до телефонної книги, списків адрес і точок інтересу, фотогалереї тощо.
Збереження приватності громадянина в епоху суцільної цифровізації стало великою проблемою. Адже часто через електронні засоби зв’язку чутливі для людини відомості потрапляють на загал без її дозволу і відома.
Наш експерт адвокат Євген Буліменко пояснює:
"У випадку з авто виходить, що машина має практично повне досьє на своїх користувачів. Про законність використання цих даних в Україні дбає Закон України Про захист персональних даних, прийнятий у 2010 р.
Але він базується на європейському документі - так званій Конвенції 108. Вона була створена ще 1981 року - коли не було ані інтернету, ані мобільного зв’язку, ані комп’ютеризованих автомобілів.
Більш досконалі норми, Конвенцію 108+ зразку 2018 року, наша країна поки що не ратифікувала. Це означає, що покупці автомобілів часто не мають законних підстав, щоб вимагати щось від автовиробника (чи його представників в Україні) стосовно захисту своїх персональних даних".
Звісно, первинним завданням зазначених ресурсів була допомога водію, підвищення безпеки і комфорту. Але разом з тим названі вище технічні компоненти використовуються для збору інформації. Для чого?
Перш за все, частина інформації справді використовується для допомоги водієві та пасажирам: налаштувань музики та сидінь, знижок на страховий поліс, активації систем безпеки тощо.
Проте, у розвинених країнах є співтовариства громадян, які, м’яко кажучи, скептично ставляться до такого "функціоналу" автомобілів. Вони вважають ситуацію кошмаром з погляду конфіденційності, і кепкують, що автовиробники скоро зароблятимуть на продажі автівок менше, аніж на продажі даних про людей.
Важко сказати, наскільки це правда, але частина автовиробників відверто заявляє, що може передавати зібрані дані про водія і пасажирів третім сторонам.
Певно, в першу чергу йдеться про банки даних аналітичних компаній, які використовують актуальну статистику і соціологію для потреб реклами, споживчого ринку, політичних досліджень тощо.
Звісно, цими банками за певних умов можуть користуватись і державні структури, зокрема, правоохоронні органи.
На фоні політичних нестабільностей у світі сплив ще один аспект "підключених" автомобілів. Не так давно небайдужі люди (здебільшого професіонали певного профілю) у кількох розвинених державах з’ясували моторошну річ.
Виявляється, нові моделі окремих марок відправляють зібрану інформацію не на якусь абстрактну "хмару", а просто на свою батьківщину - в даному випадку в Китай. Який далеко не для всіх є дружньою країною.
Якщо це правда, уявляєте собі масштаб шпигунського проекту? Сотні тисяч машин, з кількома камерами і мікрофонами кожна, щодня пересуваються разом зі своїми законними власниками територіями різних країн… І все, що бачать і чують, підкріплене мітками геолокації, зливають на якісь далекі сервери.
З цієї причини, наприклад, в США, Британії, Австралії та Ізраїлі було обмежило доступ до військових об’єктів автомобілів марки BYD. Причому в Ізраїлі на цю компанію подали позов до суду - з приводу того, що транспорт використовувався як засіб спостереження без відома власників.
Є небайдужі користувачі, які всерйоз перейнялися цим питанням і намагаються вирішити його суто технічним шляхом. Є успішний досвід, можна спробувати:
Слід також додати, що подібне втручання в електроніку пов’язано з ризиком серйозно нашкодити машині. По-друге, якщо таки вдасться відрізати її від мережі, вона може втратити деякі функції - як другорядні, типу корекції дати і часу доби, так і принципові, типу руху.
Все, що дозволяє ідентифікувати людину, вважається персональними даними, нагадує адвокат Євген Буліменко. Автомобіль може збирати їх, але за умови, що власник погодився на це, наприклад:
На ділі мало хто з споживачів звертає на це увагу, тим більше, якщо машина вже придбана.
Тому експерт акцентує, що для запобігання витоку даних бажано, щоб у законодавстві були чітко прописані як мінімум пункти щодо інформування споживача і його права на відмову від такої опції, або, скажімо, обмеження її функціоналу.
Слід визнати, що висвітлені тут нюанси дійсно вражають: ми побачили автомобіль дещо в несподіваній ролі. Але факт, що практично всі теперішні машини роблять саме такими.
Якщо для вас це принципова - і неприйнятна! - обставина, вихід є: шукайте вживану машину покоління до 2000-х років. На вторинному ринку цілком реально знайти гарно збережений екземпляр, у тому числі і високого класу.
Щоправда, разом з тим вам доведеться розлучитись і з смартфоном, і з домашнім Smart-TV, і з охоронною системою на базі GSM-модуля, і з іншими девайсами з світу "інтернету речей", які непомітно оточили нас з усіх боків...
Також у наших публікаціях ми розповідали про те, як обрати надійну вживану машину і розбирались, як не купити "вбитий" екземпляр.