Автомобілі, які споживають тверде пальне, традиційно вважаються альтернативним транспортом - але насправді вони колись були лідерами ринку. Чому ж вони зрештою поступились машинами на бензині та дизпаливі?
Про те, як перетворити бензинову машину на дров’яну і чому автівки на дровах залишаються екзотикою, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Перш за все нагадаємо, що на дровах можуть працювати два типи авто:
Парові автомобілі та газогенераторні машини, хоч і працюють на дровах - це два різні способи використання дров як палива для транспорту.
Паровики працюють завдяки котлу, що перетворює воду на пару і приводить у рух парову машину, фактично роблячи автомобіль мініатюрним паровозом. Паромобілі були поширені у XIX - на початку XX століття, тоді вони реально конкурували з бензиновими авто та електромобілями.
На рубежі XX століття майже половина всіх автомобілів у США працювала на парових двигунах. Легкові моделі випускалися аж до кінця 1920-х, а вантажні - навіть до 1950-х років, зокрема, у Великій Британії.
Газогенераторні машини мають спеціальний генератор, у якому деревина згоряє з утворенням генераторного газу - суміші чадного газу, водню та метану. А вже цей газ подається у звичайний двигун внутрішнього згоряння замість бензину.
Машини з газовими генераторами активно використовувалися у багатьох країнах під час воєнного дефіциту пального у 1930-1940-х роках. Проте обидві технології згодом поступилися сучасним двигунам через низку причин.
Транспорт із паровим двигуном - від карет і омнібусів до діліжансів - почав з’являтися у другій половині XIX століття, ще задовго до того, як винайшли автомобіль на бензині. У сфері комерційних перевезень парові тягачі та вантажівки почали використовуватися вже з 1890 року, коли бензинові авто були лише невеликими кустарними візками на чотири місця. На той час існувало понад півтори сотні марок парових вантажівок.
Газогенераторні автомобілі створювались завдяки їхній єдиній перевазі - можливості їздити без нафтового палива, виключно на доступних дровах. Відповідно, і мінусів у газгенів небагато – наявність громіздкого генератора, падіння потужності двигуна і потреба щодня вичищати топку генератора від золи.
І зовсім інша історія - з паровими автомобілями.
Переваги парових машин:
Навіть перші моделі були досить швидкі: наприклад, паровий діліжанс Amedee Bollee 1875 року міг розганятися до 60 км/год. Найдосконаліші зразки досягали коефіцієнта корисної дії близько 34 %, що перевищувало показники карбюраторних моторів.
Недоліки парових авто
Суто з технічної точки зору, газогенератори в наш час особливого сенсу не мають. Але парові автомобілі за певних умов знайшли б своє місце на ринку.
Тим більше що сучасні технології вирішили кілька серйозних проблем паровиків. Зокрема, вони стали зручними при заправці і більш ефективними, бо їх можна заправляти рідким пальним на кшталт гасу. А час розігріву після тривалої стоянки скорочено до кількох хвилин.
Проте, причини для відмови від парових автомобілів є, і вони вагомі:
Звісно, що нову парову машину чи авто з газогенератором в автосалоні в наш час не знайти. Але за великого бажання можна придбати ретроавтомобіль з паровим котлом чи машину з газгеном періоду Другої світової.
Більше того, хоча газогенераторні установки для авто нині не виробляються серійно, але ентузіасти можуть виготовити їх самостійно - конструкція насправді нескладна.
Не становитиме проблеми замовити такий пристрій для власного авто, але буде проблема з експлуатацією. Адже навіть за відсутності обов’язкового техогляду машина на дровах далі першого поліцейського поста вряд чи проїде.
Раніше в нашій публікації ми пригадували, на чому їздили люди, поки не винайшли бензин, і розповідали про парових монстрів на шляхах України.
Крім того, минулого разу наші автоексперти розбирались, якими були перші електромобілі, хто їх випускав і чому вони зникли.
При підготовці статті були використані матеріали Autogeek, "Autobild" та Autocar.