Навіть одна одиниця ретротехніки у гаражі (чи в квартирі) - це вже цікаве дозвілля і участь у збереженні історичної спадщини. Якщо говорити про вінтажні мотоцикли, з чого варто починати?
Про доступні і одночасно знакові для технічної культури ретромотоцикли читайте в матеріалі РБК-Україна.
Певно, стосовно колекціонування ретромотоциклів найбільше діє ностальгійний мотив. Представники різних поколінь мають свої спогади і свої асоціації з тими чи іншими моделями: "Такий був у мого батька", "Мене в дитинстві катали на такому", "Я на такому до дівчат їздив і ногу зламав"…
Тут ми відібрали кілька моделей, які цілком можуть претендувати на роль героя таких спогадів - але при тому це байки, характерні для своєї епохи і з технічної точки зору.
Якщо чесно, всі моделі Львівського мотозаводу не були мотоциклом, але для початку і мопед, і мокік - теж добре. І відразу зазначимо, що знайти для придбання гарну "Верховину" (хоч збережену, хоч добре відреставровану) буде не легше, аніж справжній мотоцикл.
Отже, тут ми пропонуємо наймасовішу з усіх "Верховин" (випущено понад 1,1 млн.). Мокік шанувався підлітками, бо мав яскраву зовнішність і на довгому сидінні вміщував одразу двох юних байкерів. Хлопчаки мріяли про спеціальну версію "Верховина-6 Спорт" - з піднятим до сидіння глушником з тепловим екраном, задертим по-кросовому крилом і перемичкою на кермі. Двотактний 50 кубовий моторчик видавав 2,2 к.с. і легко розганяв апарат до 50 км/год, хоча хлопчаки через одного заявляли, що не раз "клали стрілку" (спідометр мопедів буд розмічений до 60 км/год).
Цей мотоцикл був розроблений спеціально для потреб армії, тому протягом багатьох років, аж до 1955-го, залишався недоступним для цивільного населення. Тоді М-72 був найпотужнішим мотоциклом, а завдяки боковому причепу перевершував легші одномісні моделі за функціональністю.
Протягом різних періодів М-72 виготовляли на п'яти заводах, але найчастіше можна зустріти післявоєнні моделі, зібрані на київському КМЗ (з 1951 року) або на Ірбітському заводі.
Найціннішими сьогодні є армійські модифікації з додатковим обладнанням: кріпленням для боєприпасів і ЗИП, тримачами для кулемета ДП. Варто зазначити, що ці елементи часто є сучасними репліками, а не оригінальними деталями.
Вона ж "Старенька", вона ж "Сливка". Ця модель - справжній еталон мотопромисловості середини ХХ століття, і не лише в Чехословаччині, а й у масштабах усієї Європи. Стильний, надійний і комфортний мотоцикл чеського виробництва був доступний для покупки в Україні у магазинах мереж сільпо та спортоварів.
Це найстарша версія покоління Jawa, які випускалися з 1955 по 1974 роки, мали народну назву "Старенька" або "Сливка" і відрізнялись зовні кількома деталями. Знайти саме першу версію Jawa 350/354 - завдання не з легких, тож якщо вам трапиться пізніша модифікація зразку 1962 або 1964 року, придивіться і до неї.
Одна з останніх моделей "Чезет", що продавалися в Україні, і водночас - одна з найбільш досконалих технічно. В українських мотолюбителів CZ завжди асоціювалася з вибором для справжніх поціновувачів, особливо серед молоді, адже мотоцикли цього покоління позиціонувалися як спортивні. Проте більшість юнаків все ж мріяли про "Яву".
Цікаво, що при однаковому двигуні CZ демонстрував кращу динаміку - він був швидшим і стабільнішим на високих швидкостях, зокрема понад 120 км/год.
Це досягалося завдяки зменшенню ваги компонентів: навіть рама була не дуплексною, а одинарною. Крім того, модель передбачала посадку водія ближче до центру мас, що позитивно впливало на керованість. Водночас CZ 472.5 не передбачав можливості встановлення бокового причепа.
Цей мотоцикл мав привід на два колеса - і це вже робило його унікальним. Бо в ті часи навіть звичайний "Дніпро" було непросто придбати без черги, а повнопривідний МТ одразу став бажаною мрією для всіх, хто мав справу з пересуванням у складних природних умовах.
Фактично, це цивільна версія армійського мотоцикла МВ-750М, який виготовлявся на київському заводі КМЗ у невеликих партіях за замовленням Міністерства оборони.
Важливою особливістю моделі був нижньоклапанний двигун об’ємом 750 см³. Хоча цей старомодний мотор зняли з цивільного виробництва ще у 1968 році, його залишили для військових машин - через простоту обслуговування та здатність ефективно працювати на важких ділянках дороги.
Цілком реально тримати старий мотоцикл не просто як красиву колекційну річ, а як транспортний засіб - на якому можна час від часу виїздити на прогулянки.
Проте, в такому випадку треба шукати екземпляр з документами, щоб не позбутись свого раритету біля першого ж патрульного авто. І краще тоді купувати більш молоду модель - буде простіше і з регулюваннями та налаштуваннями, і з пошуком запчастин.
Раніше в нашій публікації ми розповідали про мотоцикли українських заводів і згадували всі марки цих підприємств.
Також у наших публікаціях нещодавно ми пригадували, як з'явилися мотоцикли МТ "Дніпро" і чому їх так називають
При підготовці статті були використані матеріали КМЗ та музею "Колеса Історії".