Більш як півстоліття японські автомобілі зберігають репутацію надійних, економічних і довговічних машин. Проте, як і в будь-якої техніки, у них є свої недоліки. Якщо знати характерні проблеми, можна уникнути розчарування після покупки.
Про маловідомі ваді "японців" і методи обійти їх читайте в матеріалі РБК-Україна.
Колись давно японські промисловці дружно вирішили заробляти гроші на виробництві автомобілів. І за кілка років навчилися робити машини для ринків всього світу.
Марки Toyota, Honda, Nissan, Mazda, Mitsubishi, Subaru та інші стали синонімами доступності, надійності і зручності. Але щоб поєднати такі ключові характеристики, деякими властивостями довелося поступитись.
У більшості випадків японські автомобілі розробляються з розрахунком на масове виробництво, що вимірюється мільйонами одиниць. Цей підхід дозволяє знизити ціну, але у порівняні з високоякісними німецькими авто "японці" здаються менш добротними.
Більшість інших недоліків також пов’язані з орієнтацією на великі обсяги виробництва та стандартизоване проектування.
Одна з найчастіших скарг автовласників японських моделей - слабке ЛФП. Багато японських авто мають тонкий шар фарби та лаку: середній показник товщини ЛКП у японських моделей становить приблизно 80-135 мікрон, тоді як у європейських авто він коливається в межах 100-165 мікрон.
Це стає проблемою, коли машина експлуатується без особливої акуратності: наприклад, кузов дряпається від сухої трави, гілок у лісі, або страждает при поліруванні абразивними засобами. Причому тонка фарба призводить до швидкої появи подряпин до металу і "наскрізних" сколів.
Навіть у моделях середнього класу японських брендів часто зустрічається мінімальна шумоізоляція. Це робить поїздки на високих швидкостях або по неякісному покриттю менш комфортними - чути шум шин, двигуна, зустрічного вітру тощо. У порівнянні з європейськими аналогами, різниця відчутна.
Японці активно просувають гібридні технології та коробки CVT (варіаторного типу). Однак у вітчизняних умовах це може стати проблемою:
Хоча останнім часом ситуація покращилась, у багатьох моделей з Японії раніше спостерігався аскетичний дизайн салону: прості матеріали, мінімум "родзинок", відсутність преміального відчуття. Все зводилось до функціональності, а не до враження.
Багато японських двигунів налаштовані на економію пального, що позитивно для бюджету. Але це часто супроводжується:
Для більшості японських брендів вартість запчастин перевищує середньоринкову - різниця у ціні порівняно з європейськими аналогами сягає третини.
Крім того, деякі японські виробники (на щастя, їх небагато) не мають власних заводів або великих складів запчастин у Європі. Через це окремі рідкісні деталі, особливо ті, що потрібні після аварій, доводиться замовляти безпосередньо з Японії, що затягує процес ремонту.
Японські автомобілі - це безперечно надійна техніка, яка служить роками і десятиріччами. Проте ідеальних машин не існує, і недоліки у них об’єктивно є - тим більше, якщо йдеться про покупку вживаного екземпляра.
Відтак, перед покупкою слід ретельно оцінити умови експлуатації та не сподіватися лише на бренд. А для тих, хто готовий миритися з деякими мінусами - "японець" все одно залишається хорошим вибором.
Раніше в нашій публікації ми розповідали, які мінуси приховують популярні моделі корейських марок.
Також в окремій статті ми розбиралися, за що в Україні люблять німецькі машини і обговорювали національні особливості автопрому цієї країни.
При підготовці статті були використані матеріали "Autobild Україна", Autocar та Autoria.