Перший з перших: тест-драйв самого раннього зі збережених ЗАЗ-965 випуску 1960 року

З 1 жовтня 1960 року запорізький завод "Комунар" почав відлік випуску серійних мікролітражних автомобілів ЗАЗ-965 "Запорожець". З нагоди річниці початку серійного випуску "Горбатого" тестуємо найбільш ранній зі збереженіх екземплярів культової моделі.

Звичайним ЗАЗ-965 сьогодні важко когось здивувати: ці автомобілі – завсідники ретрозаходів, зрідка трапляються на вулицях в українській глибинці, та й в ролі рекламних стендів зустрічаються. Але якщо ми скажемо, що перед вами найстаріший автомобіль зі збережених? Дійсно, перший з перших, з номером кузова 186. До такого варто придивитися уважніше.

Як все починалося: історя створення ЗАЗ-965

Ідея створення масового і дешевого автомобіля "для всіх" в СРСР з'явилася в другій половині 1950-х.спочатку конструювання машини довірили московському заводу МЗМА. Перші прототипи навіть носили Індекс"Москвич-444". З 1956 по 1959 рік майбутній первісток ЗАЗа пройшов свій шлях від першого дослідного до серійного автомобіля. Іще рік у Запоріжжі велася підготовка масового виробництва.

Дослідні зразки мали зсувні (а не опускні) бічні вікна, більш незграбні передні крила і химерну фальшрешітку радіатора. У пошуках надійного та економічного рішення для майбутнього "Запорожця" випробовували кілька варіантів моторів розробки НАМІ. Версія НАМІ-В мала опозитне розташування циліндрів, як у Volkswagen Beetle, НАМІ-Г був оригінальним V-подібним 4-циліндровим мотором. також велися випробування двоциліндровий опозитним ДВЗ конструкції МЗМА.

Всі мотори мали повітряне охолодження. Остаточний вибір зупинили на варіанті НАМІ-Г. Його головною перевагою була повністю готова до виробництва конструкція. Мотор спочатку створювався для плаваючого передньомоторного армійського транспортера переднього краю – ТПК. Тому у недорогого "Запорожця" таке небюджетне рішення, як використання легкого алюмінієво-магнієвого сплаву для блоку двигуна, його піддону, а також для корпусу коробки передач і трансмісії.

У Запоріжжі до старту виробництва готувалися ґрунтовно. 29 серпня 1960 року зварили перший кузов, але до 27 вересня зібрали тільки 12 машин, які мали безліч дитячих хвороб. Їх в спішному порядку усунули, і до 22 жовтня того ж року виробили вже понад 100 автомобілів. До кінця року було випущено близько 500 "запорожців".

Тому можемо припустити, що герой нашого тесту зійшов з конвеєра ЗАЗа в останніх числах жовтня. ЗАЗ-965 з номером кузова 186 сьогодні вважається найбільш раннім екземпляром з усіх збережених.

Все придумано до нас: конструкція першого "Запорожця"

Як правило, в тест-драйвах нових автомобілів ми аналізуємо елементи, що змінилися в порівнянні з попереднім поколінням, шукаємо відмінності рестайлінгу. В ультраранньому ЗАЗ-965, навпаки, варто звернути увагу на ті рідкісні "фішки", які не зустрінеш на більшості "горбатих".

Найпомітніший зовнішній елемент – це особливий дизайн повітрозабірників на задніх крилах. На перших 1500 машинах цей елемент через характерну форму прорізів іменували "терками". Відрізнявся також шильдик на передку, каплевидні габаритні вогні були винесені на верх крил, відрізнялися також петлі капота, алюмінієві ковпаки на колесах та інше. Сьогодні всі вищеописані елементи додають навіть дуже "втомленому" ЗАЗу кілька сотен доларів до цінника. Але перед нами вже повністю відновлений екземпляр.

Дводверний седан із Запоріжжя в сучасному автомобільному світі сприймається буквально крихітним. Але в 1960-му, коли машина зійшла з конвеєра, сегмент компактних міських машин був дуже широким. Наприклад, перше покоління популярного в Європі Fiat nuova 500 було на 35 сантиметрів коротше "горбатого". Це нинішня генерація "п'ятисотки" розрослася у довжину до 3500 мм, а півсотні років тому всі машини були менше – і наш "зазік", до речі, був одним з рекордсменів по місткості.

Двері, що відкриваються проти руху, сьогодні можна зустріти хіба що на Rolls-Royce. Автомобільна мода швидкоплинна, але практика показує, що сідати в машину з заднім навішуванням дверей зручно, а ось виходити – не дуже. До того ж роль дверної ручки всередині виконує петелька з "шкірозамінника". З незвичайних рішень в екстер'єрі також варто відзначити відштамповані з цільного листа металу боковини кузова, без знімних крил. Заради уніфікації та здешевлення моделі переднє і заднє скла зробили взаємозамінними, як і бампери.

Багажний відсік максимально скромний. Сучасні методики підрахунку налічують близько 100 літрів.

Цікаво, що більшість однокласників" горбатого" в 60-ті мали невеликі колеса, переважно 12-дюймові. Але бажаючи збільшити дорожній просвіт і дещо додати машині комфорту, ЗАЗ-965 отримав 13-дюймові диски. До речі, вперше в Радянському автопромі. Цей стандарт на довгі роки прижився на вітчизняних машинах і тільки кілька років тому пішов з конвеєра разом з ЗАЗ Sens.

Ламп-індикаторів на приладовій панелі більше, ніж стрілочних приладів. Радянські конструктори від такого рішення швидко відмовилися.

Потрапляючи в салон, насамперед виявляєш дуже компактний щиток приладів під невеликим пластиковим козирком. Але де ж всі прилади? Видно стрілки спідометра і рівня палива в баку, всі інші функції покладено на лампи-індикатори. Вдумайтеся, так багато відповідальності на "лампочки" радянський автопром не перекладав надалі більше ніколи. Та й через всього два роки виробництва у "горбатого" з'явився стрілочний покажчик температури масла.

Ніяких підлокітників. Роль салонних ручок виконують" петельки" зі шкірозамінника.

Розташуватися зручно за кермом – не найпростіше завдання. З доступних водієві регулювань – тільки кілька встановлених положень всього крісла в поздовжньому регулюванні. Весь час хотілося кермо трохи "втопити". До речі, на нашій машині педаль газу – підлогова, це ще одна відмінність ранніх екземплярів.

Регулювань у крісел-мінімум. Але таких яскравих матеріалів обробки сьогодні не знайти.

Якщо до зручності посадки можна причепитися, то до вільного простору ніяких питань. При своїх скромних габаритах, салон на 8 сантиметрів ширше, ніж у мого особистого олдтаймера "Москвич-408", який і класом вище, і конструктивно молодше на кілька років. Навіть над головою тут місця більше – на цілих 15 мм.

За що можна дорікнути первістку українського легкового автопрому, так це за майже повну відсутність багажника. Так, невелику валізу можна було поставити за спинкою заднього дивана. Але простір вантажного відсіку, який розташований спереду, сильно обмежений паливним баком, акумулятором і запасним колесом. Тому так часто на архівних фото ми бачимо ЗАЗ-965 з багажниками на даху. А вже його-то обсяг обмежувався тільки фантазією і вправністю власника.

Склавши спинку заднього ряду, отримуємо імпровізовану рівну вантажну площадку.

Як їдк ЗАЗ-965: вези, "горбатий"!

Підійшовши до водійських дверей, я забарився: ручка не там, де завжди – спереду отвору, і в перший момент незрозуміло, де встати, як її розорювати, як сідати кінець кінцем. Власне кажучи, деякий досвід їзди на автомобілях з так званими суїцидними дверима у мене є (ранній Fiat 600), і отримані тоді навички після перших хвилин спілкування з "Запорожцем" відновилися.

Правою рукою беруся за ручку, тягну, з м'яким клацанням відкриваю замок (до речі, на цьому ранньому ЗАЗ-965 він особливий, не такий як на більш пізніх модифікаціях) – і повертаюся до машини задом. Щоб їм же відразу опуститися в низьке сидіння.

Сідаю за кермо – і знову дивуюся: справді, не тісно! Правда, трохи освоївшись, отримую відчуття, що ноги мої розташовані десь то під капотом, то взагалі біля бампера. Педалі, як для машини того періоду, незвично легкі.

Збираюся завести мотор, але це виявляється непросто. Стартер у найперших ЗАЗ-965 вмикається не поворотом ключа в замку запалювання, а важелем між сидіннями, який через тросик активує силові контакти стартера. Важелів два: правий – це підсмоктування, лівий – привід стартера. Включаю запалювання, тягну симпатичну лапку вгору, і десь далеко ззаду глухо відгукується чотирициліндровий "повітровик".

Ранні 965-ті "Запорожці" оснащувалися двигуном МеМЗ-965 об'ємом 746 "кубиків" і потужністю всього 23 "сили". Проте, рушає машина досить жваво, і десь до 50-60 км/год відчувається на дорозі як цілком адекватний транспорт. З архаїчних проявів – трохи вібрацій, зайвого шуму, і, мабуть, оглядовість: на світ дивишся наче через віконця такої собі казкової хатинки. Фірмова фішка всіх "запорожців" – жорсткий і непіддатливий важіль МКП, хоча й з чіткою вибірковістю.

Кермо легкий, але не настільки, як у наступної моделі ЗАЗа – "вухатого" 966. Незвично триматися за кермо, у якого маточина не втоплена, а знаходиться на одному рівні з руками. Важко сказати щось особливе про гальма, вони просто цілком відповідають динаміці. Підвіска жорсткувата, особливо передня, зате навіть на затяжних асфальтових хвилях немає й натяку на розгойдування, машина тільки кілька разів здригається всім корпусом.

Про ціни тоді та зараз: скільки коштував ЗАЗ-965

У 1960 році такий ЗАЗ-965 можна було придбати за 18 тисяч тодішніх радянських карбованців. Як би не іронізували з цієї моделі всі минулі з моменту її появи роки, ні Анекдоти, ні образливі кінофільми збити ціну так і не змогли. І тепер рік від року ці машини цінуються все більше. Навіть пошарпаний життям ходовий екземпляр дешевше 1000-1500 доларів годі й шукати, а професійно відреставровані машини коштують в рази дорожче. У випадку з тестовим автомобілем на увазі його абсолютної ексклюзивності цінник, здається, і зовсім не скласти. Це справжня культурна цінність національного значення.

Перший украънський легковик

Як найдоступніший автомобіль в СРСР, "Запорожець" часто купували молоді сім'ї, тому на ньому активно подорожували по величезному Союзу. Історія, показана у відомій кінокомедії "Три плюс два" з Андрієм Мироновим, зустрічалася регулярно.

І сьогодні багато ходові екземпляри ЗАЗ-965 не просто припадають пилом по гаражах, кілька разів на рік виїжджаючи на ретро-зльоти. В Україні діють цілі клуби власників "горбатих", які їздять на них по всій Європі: забираються на мис Нордкап, доїжджають до Парижа і Лісабона, відвідують пан'європейські зльоти споріднених" жуків "і"Фіатів".

Так що ЗАЗ-965 в Україні – це дещо більше, ніж просто наш перший легковий автомобіль чи герой анекдотів. Це цілий пласт культури, який з кожним роком стає тільки ширше.