ЗАЗ "Цілина": як "Запорожець"-позашляховик міг змінити український автопром

Коли просто ЗАЗика замало

Така була мода 1960-х: якщо є у виробника маленька машинка (скажімо, нинішнього А-класу), то вона починала обрастати купою версій і модифікацій: кабріолети, фургони, вантажні, вантажо-пасажирські…

Творці "Запорожця" з колегами пішли ще далі - на його базі вони побудували, як тепер сказали б, комерційний автомобіль з всюдихідною трансмісією 4х4 і розширеним функціоналом.

Це мав бути універсальний автомобіль для сільського господарства, який не тільки б перевозив людей і вантажі, а й став частиною технологічного процесу. Такий собі концепт НАМІ-049А "Цілина" 1961 року об’єднав риси пікапа та всюдихода, оскільки мав трансмісію з приводом на всі колеса.

Технічна революція у маленькому кузові

Хоча проект подавався як аграрна модифікація "Запорожця", він мав потенціал стати чимось набагато більшим - якби його реалізували повною мірою.

У машині застосували переднє розміщення двигуна - короткий V-подібний мотор мелітопольського виробництва, взятий взагалі-то від горбатого” ЗАЗу. Через майже стандартну коробку передач він передавав крутний момент спочатку на передні колеса. Але на бездоріжжі водій підключав задок.

В цілому інженери ЗАЗУ і НАМІ додали кілька хитрих рішень:

• задню вісь можна було з’єднувати з трансмісією без роздаткової коробки;
• з’явилася особлива передача з величезним тяговим зусиллям "мінус перша", тобто е потужніша за першу, зі передавальним числом 6,73:1;
• водій міг перемикати привід на задні колеса вручну;
• кожне колесо оснащували редуктором (1,39:1). Це ще підвищувало тягу на колесах і збільшувало кліренс до рекордних 300 мм.
• Трансмісія обійшлася без дорогих шарнірів (т. зв. ШРУС), використали гумові муфти та стандартні кардани від "Запорожця".

Фото: це мав бути не тільки транспорт, а й свого роду силовий модуль для приводу різного сільськогосподарського знаряддя (архівне фото)

Підвіска для майбутніх "Волинянок"

Усі колеса були оснащені незалежною торсіонною підвіскою - передове на той час рішення, що згодом було використано у серійному виробництві ЛуАЗів.

Така система дозволяла колесам вільно рухатися вертикально до 200 мм, що надзвичайно важливо для пересування бездоріжжям. Для порівняння: схожий параметр у конкурентам "Запорожця" італійського Fiat 600 - всього 40 мм.

"Цілина" залишилася концептом, але…

Створення цієї вантажівки стало справжньою майстернею інженерних ідей, багато з яких пізніше втілилися у серійних авто ЗАЗу та ЛуАЗу. Зокрема, оригінальна п’ятиступінчаста коробка передач замінила роздавальну коробку, виправдали себе ходова на поперечних торсіонах і компактний двигун V4 з повітряним охолодженням.

В цілому за своєю конструкцією "Цілина" була близькою до серійного ЛуАЗ-969, лише передня частина мала коротший звис.

Втім, не всі задумки команди ЗАЗу та НАМІ вдалося реалізувати. Інженери бачили у “Цілині” не просто автомобіль, а універсального помічника - щось на зразок багатофункціонального мотоблока. Завдяки встановленій муфті відбору потужності, машина могла би живити цілий набір обладнання - від компресорів і насосів до пилорами, обприскувачів та навіть зварювального апарата.

Але в умовах централізованої радянської економіки така універсальність просто не знайшла попиту.

Якби той ЗАЗ 4х4 був сьогодні

Ідея надкомпактної утилітарної вантажівки, подібної до цього ЗАЗ 4х4, актуальна й досі. Особливо в країнах, де багато приватних фермерських господарств покладаються на невеликі транспортні засоби для перевезення товару.

Зокрема, в Японії такі автомобільчики є неодмінною частиною сільського пейзажу. Ними їздять просто на поля, збирають овочі та доставляють продукцію до магазинів у містах.

Ці маневрені малюки з моторчиком об’ємом 660 см³ часто мають повний привід, вони представлені в лінійках всіх провідних японських автовиробників. За іншого політичного та економічного сценарію, цілком можливо, до цього списку приєдналася б і модель Запорізького чи Луцького автозаводів.