Мотоцикли МТ "Дніпро" київського виробництва мали цілий перелік особливостей. І серед них - один нюанс юридичного порядку: після покупки кожен КМЗ підлягав реєстрації не тільки в органах МВС, а й у військкоматі.
Про те, чому за радянських часів на військовий облік ставили навіть мотоцикли, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Добре відомий нам сьогодні термін "виріб подвійного призначення" мав свій сенс і в минулому столітті. За радянських часів до таких належали і мотоцикли так званого важкого класу (з двигуном об’ємом вище 0,5 л)
Мотоцикли МТ "Дніпро" та кілька попередніх моделей типу К-750 та К-650, які випускав Київський мотоциклетний завод (КМЗ), були не просто популярним транспортом в СРСР. Вони мали стратегічне значення.
Саме тому аж до 1955 року ці потужні машини не постачались у торгову мережу - всі вони просто з конвеєра відправлялись у міліцію, армію, поштову службу та інші державні структури. А коли їх таки почали продавати громадянам, ці важкі байки з бічним причепом підлягали обов'язковій реєстрації у військкоматах. Чому?
Пам’ятаючи про досвід двох світових воєн військові багатьох армій світу мали на увазі мотоцикл як бойову та транспортну одиницю. Так, у середині ХХ століття його цінність в очах генералів знизилася та трансформувалася, проте військові все ж зберігали їх у резерві.
Наприклад, аж до кінця 1980-х років на складах Радянської армії залишалося чимало спеціалізованих моделей мотоциклів - таких як МВ-750, МВ-650 та МТ-12 (усі вироблені на Київському мотоциклетному заводі).
Подібна практика існувала і в інших країнах. Наприклад, у Бельгії в певний період навіть приватні мотоцикли мали відповідати військовим вимогам. Зокрема, оснащуватися м’якою підвіскою бокового причепа, щоб боєць, сидячи у колясці реквізованого мотоцикла, міг вести більш точний прицільний вогонь із кулемета.
А в Народній армії Китаю мотоцикли активно використовувалися аж до початку XXI століття. Їх конструкція базувалася на радянському М-72, а сьогодні ці моделі продаються як репліки довоєнних мотоциклів BMW.
Тож не дивно, що в СРСР, включно з Україною, кожен важкий цивільний мотоцикл типу МТ "Дніпро" або "Урал" підлягав не лише стандартній реєстрації в ДАІ, а й обов’язковому обліку у військкоматі. Малося на увазі, що така техніка могла бути оперативно мобілізована у разі військового конфлікту.
Мотоцикли МТ "Дніпро" та їхні однокласники відрізнялися:
Мобілізаційна цінність важких мотоциклів була у тому, що у разі війни вони могли бути використані для зв'язку та розвідки, залучені до евакуації та постачання, в ролі "летючки" для ремонтних бригад, як транспорт для переміщення командирів, медиків, протитанкових та мінометних підрозділів.
Мотоцикли КМЗ типу МТ "Дніпро" та його "родичів" були частиною радянської мобілізаційної системи. Їхня реєстрація у військкоматах диктувалася не бюрократією, а правилами війни: у разі потреби кожен такий мотоцикл міг стати бойовою одиницею. Сьогодні практично всі київські моделі вважаються раритетами і стали предметом колекціонування. Але історія їхньої служби - ще одна ілюстрація того, як цивільна техніка стає не лише засобом пересування, а й елементом національної безпеки.
Раніше в нашій публікації ми розповідали про мотоцикли українських мотозаводів і згадували всі марки, які народилися на території України.
Також в окремій статті ми розбиралися, як з'явилися мотоцикли МТ "Дніпро" і чому їх так називають.
.При підготовці статті були використані матеріали Motocentre та КМЗ.