ua en ru

Військовий облік для мотоциклів. Чому МТ "Дніпро" підлягав "мобілізації": відповідь здивує

Військовий облік для мотоциклів. Чому МТ "Дніпро" підлягав "мобілізації": відповідь здивує Фото: такою вже була специфіка мотоциклів КМЗ: всі товарні екземпляри годилися для служби в армії без адаптації (архівне фото)

Мотоцикли МТ "Дніпро" київського виробництва мали цілий перелік особливостей. І серед них - один нюанс юридичного порядку: після покупки кожен КМЗ підлягав реєстрації не тільки в органах МВС, а й у військкоматі.

Про те, чому за радянських часів на військовий облік ставили навіть мотоцикли, читайте в матеріалі РБК-Україна.

Чому військкомат міг забрати мотоцикл

Добре відомий нам сьогодні термін "виріб подвійного призначення" мав свій сенс і в минулому столітті. За радянських часів до таких належали і мотоцикли так званого важкого класу (з двигуном об’ємом вище 0,5 л)

Мотоцикли МТ "Дніпро" та кілька попередніх моделей типу К-750 та К-650, які випускав Київський мотоциклетний завод (КМЗ), були не просто популярним транспортом в СРСР. Вони мали стратегічне значення.

Саме тому аж до 1955 року ці потужні машини не постачались у торгову мережу - всі вони просто з конвеєра відправлялись у міліцію, армію, поштову службу та інші державні структури. А коли їх таки почали продавати громадянам, ці важкі байки з бічним причепом підлягали обов'язковій реєстрації у військкоматах. Чому?

Мотоцикли для війни

Пам’ятаючи про досвід двох світових воєн військові багатьох армій світу мали на увазі мотоцикл як бойову та транспортну одиницю. Так, у середині ХХ століття його цінність в очах генералів знизилася та трансформувалася, проте військові все ж зберігали їх у резерві.

Наприклад, аж до кінця 1980-х років на складах Радянської армії залишалося чимало спеціалізованих моделей мотоциклів - таких як МВ-750, МВ-650 та МТ-12 (усі вироблені на Київському мотоциклетному заводі).

Подібна практика існувала і в інших країнах. Наприклад, у Бельгії в певний період навіть приватні мотоцикли мали відповідати військовим вимогам. Зокрема, оснащуватися м’якою підвіскою бокового причепа, щоб боєць, сидячи у колясці реквізованого мотоцикла, міг вести більш точний прицільний вогонь із кулемета.

А в Народній армії Китаю мотоцикли активно використовувалися аж до початку XXI століття. Їх конструкція базувалася на радянському М-72, а сьогодні ці моделі продаються як репліки довоєнних мотоциклів BMW.

Тож не дивно, що в СРСР, включно з Україною, кожен важкий цивільний мотоцикл типу МТ "Дніпро" або "Урал" підлягав не лише стандартній реєстрації в ДАІ, а й обов’язковому обліку у військкоматі. Малося на увазі, що така техніка могла бути оперативно мобілізована у разі військового конфлікту.

Військовий облік для мотоциклів. Чому МТ "Дніпро" підлягав "мобілізації": відповідь здивуєФото: до середини 1950-х важкі мотоцикли для продажу населенню не призначалися (wikipedia.org)

Чому саме байки важкого класу?

Мотоцикли МТ "Дніпро" та їхні однокласники відрізнялися:

  • Потужним опозитним двигуном (аж до 36 л.с.), низкообертовим та витривалим, який добре працював на поганих шляхах
  • Великою вантажопідйомністю - до 260 кг
  • Надійністю та прохідністю, особливо у варіанті з двома ведучими колесами (колісна формула 3х2)
  • Наявністю бокового причепа, який підвищував стійкість на дорозі і розширював можливості для перевезення кількох людей та вантажів.

Мобілізаційна цінність важких мотоциклів була у тому, що у разі війни вони могли бути використані для зв'язку та розвідки, залучені до евакуації та постачання, в ролі "летючки" для ремонтних бригад, як транспорт для переміщення командирів, медиків, протитанкових та мінометних підрозділів.

Висновок

Мотоцикли КМЗ типу МТ "Дніпро" та його "родичів" були частиною радянської мобілізаційної системи. Їхня реєстрація у військкоматах диктувалася не бюрократією, а правилами війни: у разі потреби кожен такий мотоцикл міг стати бойовою одиницею. Сьогодні практично всі київські моделі вважаються раритетами і стали предметом колекціонування. Але історія їхньої служби - ще одна ілюстрація того, як цивільна техніка стає не лише засобом пересування, а й елементом національної безпеки.