Топ-3 військових авто, які виробляли в Україні: ви про них точно не чули

Фото: плаваючий всюдихід БАВ, створений у м. Дніпрі, поєднував кілька важкопоєднуваних характеристик (wikipedia.org)

ДАЗ-485 - всюдихід-амфібія (Дніпропетровський автомобільний завод)

Машина, призначена для двох стихій і відома також як БАВ (Большой Автомобиль Водоплавающий), був справжнім технічним дивом.

Маючи вантажопідйомність у 3 тонни, транспортер ДАЗ-485 міг рухатися зі швидкістю 73 км/год по дорогах, легко долати бездоріжжя завдяки трансмісії 6х6, лебідці для самовитягування та можливості регулювання тиску в шинах.

Автомобіль, що взагалі базувався на шасі вантажівки ЗІЛ-151, міг пересуватися водою зі швидкістю 11 км/год, що і сьогодні є гідним результатом для амфібій такого класу.

Машину виготовляли на трьох заводах і вона служила у війську понад 25 років. Незважаючи на те, що її створили у Дніпропетровську (тепер – м. Дніпро), мало хто знає про її українське походження, адже всю кар’єру вона носила назви БАВ або ЗІЛ-485.

Нюанс у тому, що в певний момент автомобільний завод ДАЗ, де машину спроектували і випробовували, був переорієнтований на виробництво ракет і перетворився на "Південьмаш". Випуск же амфібій передали іншим підприємствам.

Фото: у певні періоди всі автобуси ЛАЗ-695 Львівського заводу випускались з дверцятами на передній масці – для завантаження поранених на ношах (wikipedia.org)

ЛАЗ-695 (Львівський автобусний завод)

Автобуси моделей ЛАЗ-965, які використовувалися на приміських маршрутах (варіанти Е - 1963 р., М - 1969 р. і Н - 1974 р.), планували залучати у разі масштабного військового конфлікту - як санітарний транспорт.

Однак вузькі вхідні двері салону ускладнювали завантаження нош з пораненими. Тому певна кількість таких автобусів була додатково оснащена невеликими дверцятами на передній торцевій частині кузова, що дозволяло завантажувати ноші напряму в салон.

Цікаво, що навіть не всі водії знали про цю конструктивну особливість. Між тим, у деякі роки всі автобуси ЛАЗ-695Н надходили з заводу з такими дверцятами і вже укомплектованими ношами та спеціальними триярусними стійками в салон.

Під час навчань з цивільної оборони існували чіткі нормативи щодо заміни сидінь на ці стійки, а водії мали регулярно перевіряти болти кріплення, аби уникнути труднощів при монтажі.

Фото: Харковський тракторний завод на базі свого популярного Т-130К армійський випускав тягач і таку саперну машину ПЗМ-2 (wikipedia.org)

Т-155 ПЗМ-2 (Харківський тракторний завод)

Поширений сільськогосподарський трактор Т-150К з приводом на всі чотири колеса був доопрацьований у військову версію. І вийшов Т-155, легкий тягач, пристосований для буксирування важких об'єктів – від зламаних танків до важких літаків-бомбардувальників.

Але, певно, найбільше цей армійський трактор був відомий у версії полкової землерийної машини ПЗМ-2. Яка, наприклад, була здатна рити окопи зі швидкістю до 180 метрів на годину.

Її головний інструмент - ланцюговий копач, схожий на гігантську бензопилу, який викидає землю за допомогою ротора. Унікальність ПЗМ-2 - вона не боїться негоди: копає землю навіть у мороз або під дощем, коли решта техніки буксує. За це відповідає потужна лебідка на 5 тонн.

А сьогодні?

А сьогодні деякі з згаданих армійських машин, наскільки нам відомо, все ще перебувають на службі. Щоправда, амфібій це не стосується, бо підтримувати у ходовому стані таку екзотику сьогодні було б непросто.

Крім того, кожна з цих машин є цікавим прикладом того, як можна у доступний (або у відносно доступний) спосіб перетворити цивільний транспорт на військову техніку.