Один з проблемних моментів, коли доводиться користуватись старим автомобілем - його документи і номерні знаки. І якщо з паперами наче ясно - можна їздити "по техпаспорту", то які номерні знаки в Україні є дійсними?
Про діючі і застарілі номерні знаки для авто читайте в матеріалі РБК-Україна.
Картина на вторинному ринку України така, що міняти реєстрацію старого, але ще цілком бадьорого автомобіля (такі ще трапляються) буває недоцільно - або й неможливо. Наприклад, через фізичну відсутність юридичного власника.
І це одна з причин, за якими на дорозі досі можна побачити машини з геть старими номерними знаками. Чи всі вони ще мають юридичну силу, наскільки законно користуватись таким авто? Спробуємо розібратися.
Поняття "старі номери" в українському контексті досить широке. За 34 роки незалежності формат номерних знаків змінювався шість разів. Тому до "старих" можна віднести всі попередні варіанти табличок, включно з найсвіжішими, що видавалися з 2015 року. Згадаємо основні покоління українських номерів для легковых авто (не всі типи, адже для опису всіх варіацій знаків знадобиться не стаття, а ціла книга).
Перші номерні знаки, які вже не були радянськими, з’явилися у 1992–1993 роках. Вони мали білий фон і загалом повторювали радянський стиль, але вже з українськими кодами регіонів. У цих номерах з’явилася українська літера І та нові комбінації літер.
У 1993–1994 роках для легкових авто почали видавати новий тип номерів. Вони також містили чотири цифри, а коди регіонів залишилися незмінними. Головною відмінністю цих табличок був жовто-блакитний прапор зліва та напис UA під ним.
У 1995 році з’явилися так звані п’ятизначні номери. Вони складалися з п’яти цифр, розділених дефісом на дві частини. Праворуч розміщувалася серія з літер, яка дозволяла розширити кількість реєстрацій у майбутньому. Ліворуч - цифровий код області, що відповідав її порядковому номеру в алфавітному списку.
З цього моменту на українських номерах почали використовувати лише ті кириличні літери, які мають відповідники в латиниці. Це було зроблено для того, щоб автомобілі без додаткових клопотів могли перетинати кордон. Таких літер в українському алфавіті всього дванадцять: А, В, Е, І, К, М, Н, О, Р, С, Т, Х.
У 2004 році відбулася чергова реформа номерних знаків. У центрі таблички розміщувалися чотири цифри, а з обох боків - дволітерні індекси. Лівий індекс позначав область, правий - серію номера. Самі цифри були реєстраційним номером. Зліва також з’явилася смужка з кольорами українського прапора та кодом країни UA.
Наприкінці 2013 року ці номери трохи оновили: змінили коди регіонів, замінивши деякі літери. Наприклад, замість А почали використовувати К, літеру В замінили на Н, С - на І тощо. Водночас у багатьох областях залишилися і старі коди також.
У 2015 році таблички знову зазнали змін. Замість жовто-блакитної смужки зліва з’явилася синя, що нагадувала кольори Європейського Союзу. Проте український прапор теж залишили - у вигляді маленького значка. Обидва варіанти номерів - з національною та євро-стилістикою - сьогодні мають однакову юридичну силу, хоча перші вже не видаються.
Так, усі раніше видані номерні знаки залишаються чинними на території України. Проте, якщо ви плануєте поїздку за кордон або переоформлення транспортного засобу, вас змусять замінити таблички, які містять суто кириличні літери, на нові - з латинськими символами.
Дійсні, але так би мовити, частково – так само як і перші покоління українських табличок.
По дорогах країни можна їздити не тільки на "старих" українських номерах, але й на справді старих, виданих ще до 1991 року. Звісно, якщо при цьому у автомобіля все гаразд з документами в цілому.
Але знов таки, за кордон з такими табличками машину не випустять, а при перереєстрації автомобіля власник отримає номери сучасного зразку, а "раритети" зразку 1980-х доведеться здати.
Раніше в нашій публікації ми розповідали, з якого віку можна володіти автомобілем в Україні і як зареєструвати авто на дитину.
Також у наших публікаціях нещодавно ми застерігали споживачів від п’яти грубих помилок, які роблять автомобілісти при виборі типу кузова.
При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та Autobild.