Машина-конструктор: чому модульні авто стають головним трендом для водіїв

Що таке автомобільна платформа

Ідея створювати різні автомобілі з однаковою технічною базою була реалізована в США після Другої світової війни. Тоді з’явилося багато брендів, які випускали майже ідентичні моделі - відрізнялися вони логотипами на решітці радіатора та кількома деталями оздоблення: Chrysler, Plymouth, Dodge, Oldsmobile, Pontiac, Chevrolet...

Більше того, завдяки рамній конструкції тодішніх машин виробники могли легко змінювати зовнішній вигляд авто, не чіпаючи технічну частину. Всі агрегати кріпилися до міцної рами, а зверху просто "одягався" кузов. Навіть змінити довжину машини було просто - пересунув задній міст, і ось уже перед тобою не народний Ford, а преміальний Lincoln.

З переходом до несучих кузовів інженерам стало складніше, але саме тоді виникло поняття платформи - спільної технічної основи для різних моделей. Тепер замість рами - силовий каркас кузова, до якого кріпляться всі основні вузли. Така платформа не існує окремо від кузова, але на кресленнях її можна уявити як базу, на яку "одягаються" різні кузови - іноді зовсім не схожі між собою.

Фото: модульні платформи дозволяють обмінюватись агрегатами і цілими фрагментами кузовів між різними марками і моделями (unsplash.com)

Одна конструкція - багато автомобілів

Ось яскравий приклад з недалекого минулого - деякі з цих авто ще можна зустріти навіть в Україні:

• німецький Opel Ascona C (1981–1988);
• японська Isuzu Aska;
• американські Chevrolet Cavalier, Cadillac Cimarron, Buick Skyhawk, Pontiac Sunbird;
• британський Vauxhall Cavalier;
• австралійський Holden JJ Camira;
• мексиканський Chevrolet Monza;
• корейський Daewoo Espero.

Що це за перелік автомобілів? Фактично це одна машина, адже всі вони базуються на одній платформі J-body, створеній General Motors у 1980 році.

Це дозволило компанії випускати авто різних класів і для різних ринків, не витрачаючи ресурси на нову технічну розробку. Від простого Opel до розкішного Cadillac - різниця лише в зовнішньому вигляді.

Цей підхід швидко перейняли інші світові виробники. Сьогодні майже всі автомобілі створюються за платформним принципом. Більше того, навіть конкуренти об’єднуються для спільного використання платформ: Peugeot, Citroën та Opel, Renault, Nissan та Samsung, Mazda і Ford – далеко не всі приклади таких альянсів.

Універсальність і економія

Один із сучасних прикладів - платформа B0 від Renault. На її основі створено безліч моделей, популярних і в Україні: Renault Logan, Renault Duster, Sandero, Sandero Stepway, Dacia Dokker, Dacia Lodgy. Серед них - седани, хетчбеки, універсали, кросовери, мінівени, фургони.

Можливість вдосконалення, модернізації та "одягання" платформи в кузови різних типів і класів закладається конструкторами ще на етапі проектування шасі.

Наприклад, нова платформа MEB від концерну Volkswagen Group, яка цього року замінила майже легендарну MQB, дозволяє створювати на її основі навіть електромобілі - причому з приводом на будь-яку вісь.

Найголовніше

А що з цього нам, водіям, користувачам і власникам? Якщо чесно - майже нічого. Платформний підхід вигідний виробникам - він дозволяє економити на розробці і на подальшому запуску новинок у серію.

Але це не означає, що "платформені" машини стали дешевшими для нас, споживачів - їхню ціну визначає ринок, а не спосіб виробництва. Проте, варіантів у покупця немає, бо зазначений підхід стає все більш глобальним - і добре, що хоч значущих недоліків він нам не несе.